top of page

Андрій Лук’янчук

Нова Пошта
Голова департаменту

"Основний урок полягає у тому, що війна загострює все і показує хто є хто. Регламентні поняття вона повністю нівелює і перетворює у людські. У перший місяць ми всі працювали, як одна велетенська команда, як стартап."




Нова Пошта - Весь спектр логістичних послуг, швидка та надійна доставка документів, кореспонденції та листів по Україні. Ми — доставка майбутнього. Ми змінюємо життя — доставляємо посилки, які наближають майбутнє для тебе. Що означає доставка майбутнього? Майбутнє — це зміни і покращення у житті, які всі люди очікують від свого «завтра». Це не роботи і не зорельоти. Майбутнє надихає змінюватись і розвиватись. Ми його доставляємо. Буквально: кожна річ, яку ми привозимо у коробках Нової пошти, здатна змінити життя. Доставка майбутнього — наш слоган і наша суть. Це те, як ми працюємо і навіщо.

Андрій Лук'янчук - 7 років в Нова пошта, 6 років в Е-комм. Започаткував та зробив популярним безпечну покупку на маркетплейсах. Тепер найменший бізнес може конкурувати з ТОП продавцями в інтеренеті, а покупці вільно купувати в будь-якого продавця.






Ситуація з компанією до війни. Як би сам учасник описав стан сфери та компанії до війни?


До війни у нас все було стабільно. Компанія розвивалася, стало росла. Росла разом з e-commerce і ми підтримували один одного для цього розвитку. Були прописані процеси, згідно з якими ми діяли


Чи готувалась компанія до можливої війни? Як саме?


Наскільки я знаю, певний план дій на випадок війни був. В компанії дуже швидко з'явився штаб, а керівництву та топменеджменту сказали, куди треба переїхати, щоб взаємодіяти якомога краще. У моїй команді не було спеціалізованих чатів до війни, не було евакуації.


Які рішення стосовно бізнесу та команди (персоналу) компанія приймала в перші години та перші тижні війни?


Перші дні війни були шоком для всіх. Усе будувалося на людських відносинах. У нашій компанії працює більше ніж 30 тисяч працівників, а серед мідл і топменеджменту є люди, які вже втікали від війни, переїжджали з Донецька, Луганська, з Криму. Від цих людей були ініціативи, були створені групи в перший же день.


У перші години люди займалися тим, що збирали речі, бігали в підвал. В спільному чаті працівників та в розсилках вже була інформація з пропозиціями допомоги з евакуацією. Не було чогось чітко спланованого, але всі максимально швидко зреагували. Між компанією та співробітниками була екстремальна взаємодія.


Як змінився чи адаптувався продукт компанії через війну?


Основним продуктом Нової пошти є доставка. Зрозуміло, що через війну, через швидку окупацію районів наша логістика абсолютно посипалася. Ми усвідомлювали, що Київ під прямою загрозою, а там знаходився чи не найголовніший розподільчий центр компанії. Нова пошта вже мала досвід окупації Криму, окупації східної частини України. Тому ми переїхали в основному на Хмельницький термінал і він став нашим логістичним центром. Відразу почали окремо працювати над кожним з питань, що з'являлися. Наприклад, що робити з відділенням, яке знаходиться під окупацією, що робити з вантажами, що робити з людьми. Тут серйозно працювала команда логістів.


Що змінилось в підходах до управління компанією через війну? (напр. горизонт планування, підходи до планування, способи та інструменти управління тощо)


Розпочну зі свого досвіду. Перше, що я зробив для своєї сім'ї, це пішов у супермаркет купувати продукти, яких не вистачало, які точно були потрібними на перші дні. Сірники, запальничка, крупи, вода. І вже на той момент я зрозумів, що Covid19 навчив нас діяти. Черги були чіткими, охоронці пускали по 5 людей. Чи зробили б це, якби не попередній досвід? Не знаю. Думаю, скоріше за все, ні.


Така ж ситуація і у нас з горизонтами планування. Ніхто не знав скільки триватиме Covid19, проте ми відразу будували песимістичні прогнози. В той момент ми розуміли, що втратимо до половини своїх відправок, і в нас було 3 сценарії розвитку подій. Перший, що це триватиме 2 місяці. Другий, що це триватиме рік. Третій, що це триватиме завжди. Тобто, якщо горизонт планування сягав 5 років, то тепер цей період був занадто довгим і міг зберігати в собі дуже багато змін, які передбачити було неможливо. Та сама історія була в нас з війною.


У перші дні усі з'їхалися в один штаб. За одним столом сиділи і власники компанії, і топменеджмент, і мідлменеджмент деяких напрямків, наприклад, логісти, тому що це було для нас основним. Управління стало більш пласким та без змін в структурі підпорядкування. Ми діяли так, як могли діяти, і всі хто хотів працювати, вони працювали якраз в цій пласкій структурі. Не було проблемним мідлменеджменту піти до власників і самостійно розв'язати якесь питання, яке могло б зараз принести компанії користь, або мінімізувати втрати. Це те, що змінилося.


Який стан компанії після пів року війни. Які плани на майбутнє?


Ми точно перебудували логістику, вона є сталою. Час доставки є нашим основним показником, а зараз він вже майже повернувся до довоєнного стану. І взагалі, я б сказав, що в деяких сферах ми здебільшого вийшли на довоєнні показники.


Подальший план полягає в розширенні мережі, зменшенні часу доставки, збільшенні кількості регіонів доставки, і у бажанні бути ближчими до покупців, до одержувачів нашої основної послуги. Він, наприклад, проявляється в нашій стратегії з розвитку поштоматів, яка розпочалася ще до війни і зараз знову є актуальною.


Які основні уроки, які ти як менеджер виніс через війну?


Основний урок полягає у тому, що війна загострює все і показує хто є хто. Регламентні поняття вона повністю нівелює і перетворює у людські. У перший місяць ми всі працювали, як одна велетенська команда, як стартап. Ми вкладали абсолютно усе, навіть не знаючи один одного, не знали, що буде завтра, чи заплатить нам компанія кошти в кінці місяця. У нас була спільна професійна ціль - зберегти економіку, особисті цілі - зберегти життя і допомогти армії. І всі ці сфери були для нас рівнозначними. Ми не дивилися ні на що і дуже хотіли працювати.


Пригадую, як у мене були зустрічі, які стосувалися довоєнних проектів, на перспективу, і я проводив ці зустрічі з людиною, яка сиділа в уже окупованій Бучі. Тобто людина сиділа у Zoom, казала, що в неї немає інтернету, або пропав, і перепрошувала, що була змушена закінчити розмову, бо їхали ворожі танки.


Основний урок, у тому, що люди хочуть жити, люди хочуть розвиватись і люди хочуть працювати, допомагати всім. Тому ми легко обмінювалися інформацією, легко ділилися досвідом. Наприклад, разом з Prom.ua ми додали галочку “Працює у воєнний час”. Ми регулярно ділилися інформацією, що ми відкрились тут, завтра ми відкриємося там, а десь, на жаль закриваємося, тому теж закривайте у себе. Це був період постійного онлайну, мало не 24 на 7, чого точно не було в довоєнні часи, коли всі спокійно та виважено працювали. Ми всі перетворилися в один стартап, тому що всі одночасно стали в точку нуль. Я думаю, що майже не було бізнесів, які б повноцінно працювали. А для того, щоб вийти з цієї позиції, треба дійсно стати стартапом, і думати як найшвидше прирости, тому всі ми у цьому режимі працювали. І будемо продовжувати цей шлях, щоб допомогти собі і допомогти нашій країні.


Comments


bottom of page