УкрПошта
Директор департаменту з розвитку бізнесу
"Мої колеги з фінансового бізнесу доставляли пенсії навіть на окупованих територіях. В певних дирекціях ми забирали кошти, готівку, щоб видати пенсії, а натомість перераховували свої кошти на розрахунковий рахунок."
АТ «Укрпошта» — єдиний національний оператор поштового зв’язку України. Ми називаємо її просто: головна пошта країни. Ми — одна з найбільших компаній України: майже 60 000 працівників щодня приймають, сортують, везуть, доставляють, організовують, аналізують та допомагають клієнтам.
Михайло Лашкін - Працюю в логістиці з 2010 року (на керівних посадах). Розвивав бізнес у таких компаніях як Нова пошта, Нова Пошта Логістик, Клуб Сімейного дозвілля, Пост Експресс Казахстан. З 2017 року працював керівником з розвитку проєктів в Укрпошті. З 2020 очолюю департамент з розвитку бізнесу Укрпошти по напрямкам корпоративного бізнесу та роботі з державними підприємствами.
Ситуація з компанією до війни. Як би сам учасник описав стан сфери та компанії до війни
В Укрпошті я працюю з 2017 року, з приходом команди Ігоря Смілянського на посаду генерального директора компанії.
Не буду приховувати, але я вважаю, що у 2020 році компанія показувала високі результати у динаміці продажів рік до року, а 2021 рік ми взагалі закінчили з виконанням загального плану у доходах на 110%. Вважаю це практично фантастичним результатом своєї роботи в тому році. Ми наростили клієнтську базу у два рази та збільшили кількість посилок також вдвічі. Компанія заходила у великі інвестиційні проекти. Вже були підписані контракти на забудову інноваційних сортувальних хабів в Києві, Львові, Одесі, Дніпрі, Харкові (Велике будівництво); проект Пересувних відділень, поштоматів, Поштового банку та ін.. Перший термінал нового зразка ми збиралися запускати у 2022 році, але не склалося.
Також відзначу що в Укрпошті є декілька напрямків бізнесу. В нас є фінансовий бізнес, де мої колеги продають фінансові послуги. Є роздрібна торгівля, періодичні видання, міжнародні відправлення, і усі ці напрямки, без виключення, показували високу позитивну динаміку. В наших планах завжди про кроки для покращення клієнтського сервісу і взагалі ми стараємося зробити все для кращого сприйняття Укрпошти в очах кінцевого користувача.
Чи готувалась компанія до можливої війни? Як саме?
Для мене ця історія взагалі є особливою, адже я є хлопцем з Донбасу. У 2014 році я працював Директором з розвитку Нової пошти східних регіонів України. У межах моєї відповідальності були Донецька, Луганська, Харківська області. Тоді я все це вже проходив, адже у 2014 році вже допомагав клієнтам компанії вивозити посилки, обладнання, товар. Додатково я дуже переживав за свою команду і свій персонал. В мене була історія, коли мій співробітник вийшов у Луганську на площу, щоб підзарядити телефон, бо у той час не було електроенергії, і раптом дзвонить мені і говорить, що стоїть автобус у якому люди виїжджають у Харків. Я йому сказав, щоб сідав у автобус і ні про що не думав, а ми його вже зустрінемо в Харкові. Тоді у нього був паспорт з собою, тож він сів і виїхав. І таких історій багато.
Кожен співробітник компанії зараз, коли пройшло пів року війни, може сказати, що до 24 лютого всі готувалися. Я думаю, що в кожного вдома була тривожна валізка. В мене в кабінеті висить календар, в якому я кожного дня обводжу новий робочий день. Коли через 2-3 місяці я потрапив на своє робоче місце, то зрозумів, що останнім обведеним днем було саме 23 лютого. Тому, як людина, я готувався, бо коли повертався тоді додому зняв ще якісь гроші у банкоматі. Автомобіль був заправлений майже на повний бак. Тобто був інстинкт самозбереження, але мозок до кінця відмовлявся у це вірити. Я взагалі повернувся додому без ноутбука. Думав, що завтра звично поїду на роботу. Але на жаль хтось вирішив інакше.
Які рішення стосовно бізнесу та команди (персоналу) компанія приймала в перші години та перші тижні війни?
Було складно. Особисто для мене найстрашнішими лишаються спогади з Ірпеня, коли дружина будить о 5 ранку зі сльозами на очах і повідомляє, що почалася війна. Спершу ти сам не розумієш, що робити. У мене за 2 місяці до цього народилася донька і я не міг просто розслабитися, чи дозволити собі панікувати. Я взяв собаку, вийшов о 6 ранку на вулицю, де було ще темно, і побачив людей з валізами, які вибігали з під'їзду, сідали в машину і втікали. Я ж розумів, що далі Києва ми не виїдемо.
У групі співробітників ми відразу наказали всім залишатися вдома. Щогодини були на дзвінку з генеральним директором компанії, зі своїми колегами, щоб розуміти, що робимо далі. Обмінювалися інформацією, щоб максимально оперативно аналізувати ситуацію, та чекали
Ми чекали вказівок, і водночас ховалися в укриттях. Коли з'явилася інформація, що мости в Ірпені підірвані, танки та колони пішли у наш бік, ми з сім'єю виїхали в Київську область. Наша команда намагалася максимально один одного підтримати, бути на контакті з усіма клієнтами, адже вони нічого не розуміли в плані наших змін і нашої подальшої роботи. Було багато запитів, куди можна було здавати посилки, куди веземо, а куди не веземо.
В цьому форматі ми стали максимально консолідувати всю інформацію. Почали збирати відділення та маршрути. Все це відбувалося в Телеграм, бо не усі забрали з собою робочі ноутбуки, а онлайн зустрічі починалися о 10 вечора і тривали до 1-2 годин ночі. Кожного дня ми аналізували, де в нас лишалися дирекції, де захопили приміщення, і, що нам треба було зробити, щоб оперативно надавати клієнтам дані.
В той момент ми почали думати про різні проекти на рівні держави. Ми співпрацюємо з судами, з поліцією, з Міністерством оборони. Разом з Кабінетом Міністрів, Міністерством економіки, Міністерством інфраструктури ми зробили проект з релокації бізнесу. Вночі вносили деякі зміни в постанови Кабінету Міністрів, знаходили кошти, реалізували можливість робити заявки на переміщення через сайти. На сьогодні ми допомогли більше ніж тисячі підприємств. Майно компаній вивозили, як своїм транспортом, так і аутсорсинговим транспортом. Це були стратегічні підприємства з Луганської, Донецької, Харківської, Чернігівської областей, які відправляли на захід України. Вони покривали потребу держави у залізі, папері, тканинах та продуктах харчування.
Скажу також, що до війни ми працювали 24 на 7, а з початком війни навіть цього часу було не достатньо. Мої колеги з фінансового бізнесу доставляли пенсії навіть на окупованих територіях. В певних дирекціях ми забирали кошти, готівку, щоб видати пенсії, а натомість перераховували свої кошти на розрахунковий рахунок. Робили все можливе, і тримали оборону кожен на своєму фронті.
Як змінився чи адаптувався продукт компанії через війну?
У нас є декілька продуктів. Основний - це доставка посилок. В березні наші обсяги посилок впали на 70%. Ми розуміли, що люди виїхали, бізнес зупинився, але в нас не було можливості на зупинку, ми повинні були заробляти гроші для компанії та її працівників. Уже в липні ми практично вийшли на виконання довоєнних планів. Змогли заново наростити обсяг роботи і збільшили клієнтську базу. Потрібно подякувати усім нашим колегам, які обслуговують клієнтів на відділеннях поштового зв'язку. Від початку війни ми вибудовували наші маршрути таким чином, щоб максимально оптимізувати терміни по доставці. Тому продукт Укрпошта Експрес став лише кращим.
Що змінилось в підходах до управління компанією через війну? (напр. горизонт планування, підходи до планування, способи та інструменти управління тощо)
Мабуть, ми стали міцнішими в моральному і професійному планах. Ми собі поставили завдання, що нашу стратегію на 5 років ми повинні тепер виконати за 2 роки.
В період війни ми запустили проект “Воєнні поштові марки”. Ми запровадили продаж різного мерчу, як от футболки, чашки, сумки. Це дало новий поштовх для розвитку всього цього напрямку та показало Укрпошту всьому світу.
Ми стали ближчими до наших клієнтів. У 2014 році я сам допомагав евакуюватися деяким з них, і після того й досі підтримую з ними теплі і дружні відносини. Усі мої співробітники зараз стали такою ж допомогою для своїх клієнтів, для тих хто співпрацює з Укрпоштою. Вони стали ближчими, а це посилює довіру та дає віру. Своїх співробітників я навчаю, що вони не менеджери з продажу, а в першу чергу комунікатори. Знаю, що якщо багатьом з них подзвонять вночі і попросять допомогти, бо в них стоїть машина, мої колеги обов’язково допоможуть, якщо розуміють що ми можемо її в себе прийняти, розвантажити, кудись відправити. І такі випадки вже були і не раз. Укрпошта - це в першу чергу допомога.
Сьогодні кожен менеджер розуміє, чим йому потрібно займатися, рівень свого навантаження, що він має робити кожного дня. Все це відпрацьовано до автоматизму. Команда, яка на певний період випала з певного ритму роботи, змогла працювати далі, кожен у своєму регіоні, самостійно.
Колись в середині війни я поставив питання нашому генеральному директору, мовляв, так хочеться відпочити, піти у відпустку. Він відповів, що як тільки війна закінчиться, усі один день перепочинемо і підемо працювати далі. Тому зараз нам усім потрібно працювати ще більше і не зупинятися. Перемога ще далеко і для її наближення, ще багато чого треба зробити
Який стан компанії після пів року війни. Які плани на майбутнє?
Вважаю, що ми обов'язково повинні закінчити усі стратегічні проекти, які ми собі планували реалізувати. Тут ми нічого суттєво не міняємо. Змінюємо лише своє відношення до того, що все це неможливо. Можливо, адже в нас дуже крута команда. Взагалі всі результати, які ми маємо, це єдиний результат всієї команди. Так відбулося з марками, коли все вдалося реалізувати взагалі за тиждень. І зараз в нас вже є філателістичний абонемент, і різноманітні мерчі, і магазини на Amazon та Ebey. Тому ми повинні виконати всі стратегічні цілі і задачі.
Ми повинні реалізувати відкриття хабів, модернізувати нашу мережу, поновити проект пересувних відділень, наростити обсяги продажів не лише в посилковому форматі, а й відновити обсяги письмової кореспонденції. Не полишаємо ідею з поштоматами та поштовим банком.
Важливо збільшити кількість міжнародних відправлень, тому що грошей в середині країни щоразу стає все менше. Тому ми почали приваблювати бізнес через іноземні маркетплейси. Ми першими з поштових операторів запустили онлайн магазини на Amazon та Ebey.
Які основні уроки, які ти як менеджер виніс через війну
Тут, мабуть, не зовсім уроки. Деякі мої колеги проявили справжній героїзм. У звичайному житті ти на них дивишся, як на звичайних співробітників. А тепер розумієш, які ризики щоденно проживають ті колеги, які продовжують працювати в Харкові, в Слов’янську, в Одесі, в Миколаєві. Починаєш по іншому на них дивитися. І відразу усвідомлюєш, якщо вони в такий період так працюють, то жодна «раша» ніколи не зможе нас подолати чи зламати.
Маю велику вдячність до команди, вдячність до колег. Ми дуже багато один одного підтримуємо. Разом ми організували гуманітарний напрямок, працюючи в якому комунікуємо з багатьма благодійними організаціями країни. Гуманітарний хаб створили у Львові. Туди надходила гуманітарна допомога, а далі вона роз'їжджалася до колег в регіони.
Для себе я бачу, що попереду ще дуже багато роботи для нашої спільної перемоги. Я бачу свою команду яка заряджена на успіх і досягнення крутих результатів. Я бачу Укрпошту і її розвиток, і я впевнений, що далі ми зробимо ще крутіші проекти і нас будуть знати в усьому світі. Я бачу розвиток нашої держави і те, як її сприймають на міжнародній арені. Україна - це велика країна з великим майбутнім. Я хочу жити тут і все зроблю для цього.